Кажуть починати завжди важко. Проте усі знають, що багато чого в нашому житті залежить від доброго початку. Пам'ятайте про це, дорослі, і ніколи не вимовляйте слова: « Це тільки перший клас».
Серед безліч почуттів, які наповнюють батьків, коли вони вперше проводжають своїх дітей до школи, виявляються два найсильніших - радість і тривога. Радість, що їх малюки виросли і їх чекає багато незвіданого і захоплюючого. Тривога - як вони впораються зі шкільними турботами, чи не стануть відстаючими, як складуться їхні взаємини з навколишніми. Швидко проходить святкова вереснева атмосфера, починаються шкільні будні і для тривог з'являються реальні підстави. Дитину немов підмінили.
Схвильовані мами, а зрідка навіть татусі, поспішають поділитися своїми тривогами з учителями. Про що вони говорять?
Про те, що до школи у них була чудова дитина, товариська, добра, слухняна, старанна. Вихователі постійно хвалили і до тепер згадують із задоволенням.
А тепер усе змінилося. Малюка просто не впізнати! Уроки робити не хоче, тягне, відкладає на потім. Доводиться примушувати, силоміць садовити за стіл. Нічого нового...Режим!
Деякі батьки можуть скептично зауважити: «Подумаєш, режим! Чи так це важливо дотримуватися його?».
Так! Двох думок тут бути не може. У житті першокласника режим дня набуває особливого значення.
Перша умова - сон. Потрібно рано вставати, а отже, і лягати не пізно, інакше накопичується хронічне недосипання. Рідше, денний сон, такий звичайний у дитячому садку, як правило, скасовується.
Друге - рухи. Це найнеобхідніша умова успіху першокласника. Для того, щоб дитина добре навчалася, її руховий режим має складати 12-14 годин на тиждень.
Третє - повітря. Прогулянки на свіжому повітрі - найсильніші ліки від перевтоми.
Денна норма прогулянки першокласника - 3 години. А скільки гуляє ваша дитина? Напевно, менше. До чого це призводить? Перевтома накопичується, нестача свіжого повітря збільшується. У результаті батьківська недбалість обертається на шкоду школяру. Він виснажується в боротьбі з неправильним режимом, уроками, які не піддаються. Важко входить в світ обов'язків, яких не мав колись, причому обов'язків не завжди приємних.
Поганий настрій
Найнебезпечніший ворог школяра - поганий настрій. А він залежить від того, як пройшов ранок.
У цього малюка « знову проспали» і тепер його очікує маса неприємностей. Зарядку не зробив, поснідати не встиг, зібрався як-небудь. Дитина і так поспішає. Але дорослі підганяють її і сварять за повільність. У школу доводиться бігти, проте на початок занять все одно спізнилися. Збентеження в душі. Тремтячими руками малюк відчиняє двері і несміливо йде до свого місця. Все в нього валиться з рук.
Зібраність, відповідальність, самоконтроль
Зібраності і самостійності бракує багатьом першокласникам. Все це - вади сімейного виховання. Трапляється, батьки, налякані незібраністю малюка, вважають постійний контроль єдиним способом привчити його до відповідальності.
Як вони це роблять? Старанно і постійно дорослі починають піклуватися про свою дитину. Ввечері збирають ранець, звіряючись із розкладом. Ні на хвилину не залишають без нагляду під час готування уроків, сидячи поруч за столом, телефонують однокласникам і навіть вчителям. Щоб дізнатися домашнє завдання: « Він у мене такий забудько».
А «забудько» досить швидко починає розуміти, що навчальні проблеми не стільки його, скільки мамина справа. Виконає вправу невірно. Отримає оцінку нижчу за ту, на яку розраховувала, і в сльози, та ще й домашнім дорікне: « Ти, мамо ( або бабусю), винна!». Отут би саме запитати дитину: « А чим ти сама на уроці займалася?».. Але дорослі чомусь так само пристрасно продовжують терпляче день у день, крок за кроком разом із своїм сином чи донькою освоювати шкільну програму. І так із року в рік, доти, доки, нарешті, « заочне навчання» у середній школі стає їм не під силу.
І тоді дитині доводиться скрутно. Розбещена опікою, вона звикла до постійної суттєвої допомоги і не набула необхідних навичок для навчання. Їй бракує зібраності, відповідальності, самоконтролю. Настає момент, коли навчатися школяру стає неймовірно важко.
Батьківська турбота, увага і контроль, безумовно необхідні першокласнику, але діяти треба розумно, обережно, настирливо, не даючи дитині приводу перекласти свої обов'язки на чужі плечі.
Якщо хтось із членів сім'ї взяв цього року відпустку у вересні, а хтось у жовтні, то ви прийняли правильне рішення. Саме на початку шкільного життя порада і підтримка старших так важлива для маленької людини. Саме зараз вона особливо потребує того, щоб поруч із нею були найближчі люди, які у будь-який момент, якщо знадобиться прийдуть на допомогу.
Що ж відбувається в організмі дитини в перші дні навчання:
• низький рівень і нестійкість працездатності;
• дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи;
• низькі показники координації різних систем організму між собою;
• зміни функціонального стану центральної нервової системи;
• різке зниження навчальної активності;
• зниження працездатності;
• до кінця першої чверті маса тіла зменшується у 60 % дітей;
• скарги на втому, головний біль, сонливість, погіршення апетиту, поганий сон;
• розгальмованість рухова або млявість, утомленість;
• розлади шлунково-кишкового тракту;
• підвищення артеріального тиску.
Адаптація(пристосування) дитини до школи:
Перший етап
2-3 тижні
орієнтовний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів бурхливо реагують усі системи організму («фізіологічна буря»)
Другий етап
1-2 місяці
нестійке пристосування,
коли організм шукає й знаходить певні оптимальні варіанти реакцій на ці впливи
Третій етап
до 3-6 місяців
відносно стійке пристосування, коли організм знаходить найбільш оптимальні варіанти реагування на навантаження
Велике значення для психічного та фізичного здоров'я вашої дитини має правильний режим дня.
Декілька порад щодо режиму дня:
• 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 год.) для відновлення сил.
• Після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.
• Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідні 10-15 хв. «перерви».
• Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їйможливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка («Не хвилюйся, все вийде», «Давай розбиратися разом», «Я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках («Не дарма з письма в тебе одні «2» та «З»).
ВАРІАНТИ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ
1. Дезадаптація як невстигання
Причина - педагогічна занедбаність. Тут величезна провина дорослих, бо вони неуважні чи байдужі до того, як у дитини формуються навички і вміння.
2. Дезадаптація як невміння дітей довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги.
Такі учні виконують завдання не за власною ініціативою, а внаслідок зовнішньої стимуляції (коли їх сварять, змушують). Подібне виявляється в емоційних дітей, які відзначаються високою чутливістю, збудливістю, неадекватністю переживань і, відповідно, реакцій. Вони зосереджуються на своїх внутрішніх переживаннях, а отже, виконуючи завдання, припускаються безлічі помилок, неуважні, загальмовані. Це, як правило, є наслідком сімейного виховання - «вседозволеності», тобто діти прийшли до школи з дуже низьким рівнем вольової готовності.
3. Дезадаптація як невміння дітей увійти у темп шкільного життя
Учні, які соматично ослаблені, часто втомлюються, нестримані. Вони пасують перед труднощами, значно недооцінюють свої можливості.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ШКІЛЬНІЙ
ДЕЗАДАПТАЦІЇ?
• формуйте позитивне ставлення до школи;
• виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;
• формуйте адекватну самооцінку;
• не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;
• навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими;
• привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині;
• частіше хваліть, а не докоряйте;
• пам'ятайте, що кожна людина має право на помилку;
• частіше згадуйте себе у дошкільному віці;
• любіть дитину безумовною любов'ю, приймайте її такою, якою вона є.
Якщо ви будете дотримуватись вищевказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.
